ZLATA OGNEVICH - На нашому поверсі

Ми берегли і тендітно цінили ми,
Щастя тримали в руках так міцно.
Стали слова ніжними, милими,
І в обіймах нам не тісно.

Іноді здається, що кохання вічне,
Швидко догорає, як від вітру свічка.
І ті, хто вчора ще були удвох,
Сьогодні один одному ніхто.

А на нашому поверсі чути тільки про кохання в голосі,
До щастя берем таксі - і всі екси повтікали бігом усі.
На нашому поверсі знову ми закохаємось по весні,
На нашому поверсі грають наші найкращі пісні.

Від почуттів здавались пустими нам
Вулиці і проспекти міста.
Тільки любов, ніби таки жила
Давно у наших вікнах.

Іноді здається, що кохання вічне,
Швидко догорає, як від вітру свічка.
І ті, хто вчора ще були удвох,
Сьогодні один одному ніхто.